Група №17 Технології Тема уроку: Виконання теразитової штукатурки (07.04.20)

                   ВИКОНАННЯ ТЕРАЗИТОВОЇ ШТУКАТУРКИ

Декоративний шар теразитової штукатурки наносять на поверх­ню за 2—3 рази. Спочатку на підготовлений грунт наносять об-бризк з рідкого теразитового розчину. Через 1—2 год, коли нане­сений розчин почне тверднути, наносять наступні шари штука­турки і зразу ж розрівнюють і ущільнюють їх ударами півтерка або правила. Іноді, при застосуванні розчину з дрібним заповню­вачем, опоряджувальний шар затирають терками або згладжу­ють гладилками.

Для створення дрібнозернистої рельєфної фактури, подібної до каменю, опоряджувальний шар штукатурки циклюють. До циклювання приступають через 3—6 год після нанесення і об­робки останнього шару розчину. Для циклювання застосовують циклю, вибрану залежно від потрібної грубини фактури, або

цвяхову щітку. Працюючи з циклею, штукатур пересуває її по прямих горизонтальних або вертикальних лініях так, щоб вона плавно і рівномірно пересувалась по поверхні. За циклею не по­винні залишатись глибокі подряпини і западини у шарі розчину. Циклю слід весь час пересувати в тому самому напрямку. Коли вся поверхня поцикльована, її за допомогою щітки або прося­ного віника очищають від пилу і зернин заповнювача, що відшарувався від поверхні під час циклювання. Після цього опо­ряджену поверхню протягом З—4 днів змочують водою по 3—6 разів на день.

Крупнозернисту фактуру теразитової штукатурки одержу­ють, застосовуючи суміш з більшою зернистістю (2,5—5 мм) заповнювача. При цьому опоряджувальний шар штукатурки не циклюють, а обробляють бучардою, троянкою й іншим ударним інструментом. Слід пам'ятати, що цей спосіб можна застосову­вати лише у тому разі, якщо ви впевнені, що підготовчий шар штукатурки міцний, а опоряджувальний повністю затвердів. Працюючи з ударним інструментом, потрібно вибрати таку си­лу удару, щоб фактура на всій оброблювальній поверхні утво­рювалась однакова. Після закінчення цієї роботи поверхню очи­щають від пилу.

Теразитові штукатурки застосовують переважно для опорядження бетонних або обштукатурених поверхонь фасадів. Їх виконують із спеціально приготовлених сухих сумішей, які містять гідратне вапно, цемент, заповнювач у вигляді кварцового піску, мармурової крихти, слюди.

Розрізняють теразит марок К, С і Д відповідно з крупно-, середньо- і дрібнозернистими заповнювачами. Теразит К викорис­товують для обштукатурювання цоколю, С — для поверхонь стін, Д — для витягування архітектурних деталей. Найбільший роз­мір зерен заповнювача не повинен перевищувати для сумішей: К — пісок або крихта 4...6 мм, слюда 4..,5 мм; С — пісок або крих­та 2...4 мм, слюда 1...2 мм; Д — пісок або крихта 1...2 мм, слюда 9, мм.

Готують і транспортують теразитові штукатурки у розчино­змішувачах примусової дії на зразок штукатурного агрегату CO 164 в обсязі, достатньому для обштукатур е ння всього фасаду або його частини.

Декоративні шари теразитового розчину наносять на підготов­лену поверхню, як правило, за два прийоми. Перший шар 2...3 мм завтовшки наносять накиданням. Тільки-но набризк почне ту­жавіти, наносять другий шар 5...7 мм завтовшки, який розрів­нюють правилом або напівтерком і затирають терками чи загла­джують металевими гладилками відразу після нанесення роз­чину.

Після того як штукатурка затвердіє, через 3...6 год її обробля­ють, одержуючи фактури «під шубу», «під тесаний пісковик», «під рваний камінь».

Фактуру «під шубу» дістають циклюванням поверхні терази­ту або набризкуванням теразитового розчину.

Створення фактури «під шубу» циклюванням. Циклю­ють поверхні теразиту циклями або цвяховими щітками-терками, отримуючи різну зернисту фактуру залежно від фрак­ції заповнювача та тривалості витримування накривного шару. Ознакою достатнього витримування накривки є характер випа­дання зерен заповнювача в процесі циклювання: вони повинні відриватися від маси розчину не руйнуючи його. Працюючи ци­клею, штукатур пересуває її по прямих горизонтальних або вер­тикальних лініях так, щоб вона плавно і рівномірно пересува­лась на поверхні у тому самому напрямку. За циклею не повинні залишатися глибокі подряпини і западини у шарі розчину. Коли всю поверхню поцикльовано, її за допомогою щітки або просяно­го віника очищають від пилу і зернин заповнювача, що відшару­вався від поверхні під час циклювання. Після цього опоряджену поверхню протягом 3—4 днів змочують водою по 3—6 разів на день.

Створення фактури «під шубу» набризкуванням тера­зитового розчину. Набризкування теразитового розчину вико­нують так. На підготовлену поверхню наносять ґрунт із вапняно-цементного розчину таким чином, щоб він не дійшов до рівня маяків на 3...5 мм. На свіжий ґрунт накидають шар теразитового розчину і розрівнюють його напівтерками на рівні маяка. На не-затверділу накривку віником набризкують теразитовий розчин 5...7 мм завтовшки. Потім ребром правила знімають окремі зерна крупного заповнювача і обмітають щіткою.

Для одержання фактури «під тесаний пісковик» з поверхні товстого шару (до 12 мм) теразиту сколюють зубилом, бучардою, троянкою чи іншим ударним інструментом верхній шар штука­турки. Працюючи з ударним інструментом, потрібно вибрати та­ку силу удару, щоб фактура на всій оброблювальній поверхні утворювалась однакова. Після закінчення цієї роботи поверхню очищають від пилу. Слід пам'ятати, що цей спосіб можна засто­совувати лише у тому разі, якщо підготовчий шар штукатурки міцний, а опоряджувальний повністю затвердів.

Фактуру «під рваний камінь» одержують втепленням у сві-жонанесений шар ґрунту щебеню декоративних порід і закидан­ням його теразитовим розчином. Після затвердіння розчину його в окремих місцях сколюють зубилом, потім обробляють дротяною щіткою.