Група №17 Реставрація будівель Тема уроку: Опорядження фасадів акриловими штукатурками (31.03.20)

Акрилова декоративна фасадна штукатурка Ceresit СТ 77

Ceresit СТ 77 — полімерна декоративно-мозаїчна штукатурка, призначена для декоративного структурного опорядження поверхонь усередині і зовні будинку по бетонних, підготовлених цегляних, поштукатурених основах і в системах теплоізоляції фасадів. Застосовують на основах із можливими механічними впливами і частим впливом вологи, а також на поверхнях, які швидко забруднюються (коридори, сходи, цоколі та ін.).

Виробляють 38 кольорів і відтінків. Розмір зерна наповнювача 0,8- 1,2 мм і 1,4-2 мм.

Ceresit СТ 77 має такі властивості:

- стійкість до атмосферних впливів;

- стійкість до зношення;

- забезпечує гідрозахист опоряджуваних конструкцій;

- легко змивається водою;

- не шкідлива для здоров'я людини (екологічно чиста).

Підготовка поверхонь фасадів до декоративного опорядження

Якість штукатурно-декоративного покриття залежить насамперед від якості застосовуваного опоряджувального матеріалу, способу його нанесення, умов нанесення (впливу навколишнього середовища), виду і стану опоряджуваної конструкції та її поверхні, що підлягає штукатуренню.

Конструкції мають бути стійкими, міцно закріпленими, збудованими в межах дозволених відхилень від вертикалі і горизонталі. Якщо конструкція вібруватиме, нанесений на неї шар штукатурки буде тріскатись і відшаровуватись, а в разі понаднормових відхилень конструкції від вертикалі чи горизонталі її потрібно вирівнювати. У зв'язку з цим штукатурні роботи допускається виконувати лише після закінчення термінів, що виключають можливість пошкодження штукатурки внаслідок осідання чи зсуву конструкції. Міцність основи має бути не меншою за міцність опоряджувального шару покриття. Підготовку основи здійснюють згідно зі СНиП 3.04.01-87 (ДБН В.2.6-22-2001).

Поверхня основи має бути шорсткою, рівною, без зайвих часточок, які в подальшому впливатимуть на адгезію між опоряджувальним шаром і поверхнею конструкції, тобто без бруду, пилу, іржі, висолів, плям різного походження та ін. Від висолів, іржі, жирів і цвілі поверхні очищують спеціальними засобами.

Для видалення часточок основи, що втратили зчеплення з конструкцією, а також для надання шорсткості ідеально гладеньким поверхням на великих площах застосовують піскоструминні апарати, які працюють у такий спосіб.

 Очищення поверхні піскоструминним апаратом:

1 — компресор; 2 — вентиль; 3 — камера змішування піску з повітрям;

4 — корпус апарата; 5 — гумовий шланг для подачі піску; 6 — сопло

Сухий просіяний пісок середньої крупності (1-3 мм) засипають у циліндр крізь завантажувальний бункер. Вологий пісок застосовувати не можна, оскільки при цьому утворюються пробки, які забивають шланги або патрубок. Під тиском стисненого повітря пісок із конічної частини циліндра подається в патрубок, а звідти — у гумовий шланг, на кінці якого укріплено сопло з двома трубками. До однієї з них підведено шланг для подачі піску, до іншої — стисненого повітря від компресора. Пісок підхоплюється струменем стисненого повітря і з силою виштовхується на поверхню. Струмінь піску, спрямований під кутом до поверхні, вдаряється об неї й очищує від пилу, бруду, фарби, смоли, а також надає поверхні шорсткості. Роботу штукатур має виконувати, захистившись тканинним чохлом, респіратором і окулярами. Процес очищення поверхні за допомогою піскоструминного апарата ілюструє рис. 3.1.

Потім поверхню промивають водою зі шлангів, підключених до водопровідної мережі.

За незначних обсягів робіт з цією метою використовують ручний інструмент (металеві щітки, зубила, троянки, насікальні молотки, скарпелі, малярні щітки тощо) та шліфувальну шкурку, закріплену в спеціальному пристрої.

Напливи розчину бетону на поверхні конструкції, а також розчин, який виступає зі швів мурування, видаляють ручним механізованим інструментом: електро- або пневмомолотками зі змінними насадками та шліфувальними машинками.

Оброблену таким способом поверхню, а також тріщини, які в подальшому не збільшуватимуться, ґрунтують, частково підмазують, зашпаровують мінеральною шпаклівкою. Малі тріщини розшивають невеликим шпателем чи малярним ножем на глибину 2 — 3 мм. Площина шпателя має бути нахилена під кутом 45° до кромки тріщини.

Часткове підмазування виконують після висихання ґрунтовки. Для цього використовують шпаклівку Ceresit CT 225, в яку додають 4 % дисперсії Ceresit CТ 83. Розчинову суміш наносять металевим шпателем, переміщують її в напрямку тріщини під кутом 60 - 70°, а розрівнюють рухом уздовж тріщини.

Для створення ідеально рівної поверхні під опорядження полімерними штукатурками та фарбами основу додатково шпаклюють фінішною мінеральною шпаклівкою для фасадів Ceresit CT 225.

Основи з міцних матеріалів (бетону, цементних штукатурок, цегли) не потребують попереднього ґрунтування, їх лише змочують водою за годину до нанесення декоративного покриття. Неміцні основи просочують ґрунтовками на основі синтетичних смол і модифікувальних добавок.

Інструменти та інвентар для штукатурно-декоративного опорядження

Всі інструменти, які використовують для опорядження фасадів штукатурками, умовно поділяють на чотири групи (табл. 2):

- для підготовки поверхні основи;

- для ремонту основи старої мінеральної штукатурки;

- контрольно-вимірювальні;

- для влаштування штукатурно-декоративного покриття.

Таблиця 2. Інструменти для опорядження фасадів штукатурками

Інструмент		Нормативний документ
Найменування	Призначення
1. Інструменти для підготовки поверхні до штукатурних робіт
Штукатурний молоток типу МШТ	Допоміжні операції з підготовки поверхні до штукатурення	ГОСТ 11042-82
Ножівка по дереву	Те саме	ГОСТ 26215-84
Ніж для опоряджувальних робіт	Розшивання тріщин	ГОСТ 18975-73
Скарпель	Сколювання нерівностей кам'яних і бетонних поверхонь	ТУ 22-4399-79
Скребачка ИР-700	Підготовка поверхонь до штукатурення	ТУ 22-4629-80
Ручні ножиці для різання металу типу І	Різання металевої сітки при підготовці поверхні	ГОСТ 7210-75
Торцеві гострогубці	Підготовчі операції, перекушування дроту	ГОСТ 7282-75
ІІ. Інструменти для ремонту старої мінеральної штукатурки
Кельми типів КШ1, КШ2	Накидання і розрівнювання розчинової суміші на оштукатурюваній поверхні	ГОСТ 9533-81
Сокіл	Утримання розчинової суміші при накиданні його кельмою	ГОСТ 25010-81
Дерев'яний напівтерок HP 223A	Вирівнювання і загладжування окремих шарів штукатурки	ТУ 22-3948-77
Напівтерок типів ПТ 500, ПТ 750, ПТ 1000	Те саме	ГОСТ 25782-90
Прямі правила типів ПП 1200, ПП 1600, ПП 1800	Розрівнювання ґрунтувального і накривного шарів	ГОСТ 25782-90
Усьоночне правило типу ПУ	Оброблення зовнішніх кутів	ГОСТ 25782-90
Лузгове правило типу ПЛ	Оброблення внутрішніх кутів	ГОСТ 25782-90
Пінопластова і поропластова терки	Затирання накривного шару	ГОСТ 25782-90
Розчинова лопата типу ЛР	Перемішування і подавання розчинової суміші	ГОСТ 3620-76
Махова щітка типів KM 60, KM 65	Збризкування поверхні штукатурки у процесі затирання	ГОСТ 10597-87
Ковші для опоряджувальних робіт типів КШ-0,6, КШ-0,8, КШ-1	Накидання розчинової суміші на оштукатурювану поверхню	ГОСТ 7945-86
Відрізовка типів ОШ-1, ОІИ-2	Підрізання розчинової суміші, оброблення елементів карнизів та інших дрібних профільних деталей	ГОСТ 9533-81
III. Контрольно-вимірювальні інструменти
Вимірювальна рулетка у закритому корпусі	Контрольні заміри поверхні штукатурки	ГОСТ 7502-89
Розмічальний шнур-висок	Контроль вертикальності конструктивних елементів	ТУ 22-5076-81
Сталевий будівельний висок типу ОТ 200	Те саме	ГОСТ 7948-80
Дерев’яний кутник	Контроль елементів поверхні штукатурки	ТУ 22-3949-77
IV. Інструменти для влаштування штукатурно-декоративного покриття
Швейцарський неіржавний сокіл	Нанесення, розрівнювання розчинової суміші	22 07 00
Терка сталева неіржавна	Нанесення, розрівнювання розчинової суміші, створення фактури штукатурки	22 10 00
Сталева кельма, 50 мм, 70 мм	Нанесення, оброблення штукатурного шару	22 11 00
Терка з пінопласту, 15 х 29 см	Затирання штукатурки, створення структури штукатурки	22 13 00
Шпатель, 50 см	Нанесення, розрівнювання, створення фактури штукатурки	22 25 00
Малярна щітка	Нанесення ґрунтувальної суміші, змочування поверхні водою	22 15 10
Рельєфні валики	Утворення фактури штукатурки	00 00 10 62
Пластмасовий бак місткістю 90 л	Для розмішування розчинової суміші	22 73 00
Змішувач із насадкою	Механізоване перемішування розчинової суміші	48 01 00
Корито для шпаклювальної суміші	Те саме	99 513
Шаблон для обкантовування кутів	Обкантовування кутів	22 14 00
Профіль-шаблон, тип 120/06	Маячна рейка для отримання рівної поштукатуреної поверхні із заздалегідь підібраною максимальною товщиною штукатурного шару	95 0950260
Обмежувальний профіль, тип 320	Виконання примикання із заздалегідь підібраною максимальною товщиною штукатурного шару	99 180
Кутова планка, тип 111	Виконання рівних кутів, захист кутів від пошкоджень	95 068

 . Опорядження фасадів акриловою штукатуркою Ceresit СТ 77

Основи під опорядження полімерними штукатурками мають бути сухими і міцними, без пошкоджень. Перед застосуванням штукатурки основу очищають від речовин, які знижують адгезію розчину до неї. Основа не повинна мати впадин і заглиблень, більших за розмір зерна наповнювача штукатурок СТ 60, СТ 63, СТ 68, СТ 64, тобто відповідно 1,5; 3,0; 2,0; 2,5 мм. У разі потреби їх слід вирівняти шпаклівкою Ceresit СТ 29, але попередньо міцні поверхні добре зволожують, неміцні — ґрунтують матеріалом Ceresit СТ 17 і витримують не менше 4 год. Якщо основа вкрита фарбою, останню потрібно видалити.

Цементні і цементно-вапняні штукатурки, бетонні основи заздалегідь обробляють ґрунтувальною фарбою Ceresit СТ 16. Захисний шар на фасадах, утеплених матеріалами Ceresit СТ 85 або Ceresit СТ 190, потрібно також обробити ґрунтувальною фарбою СТ 16.

Виконання робіт. Після підготовки поверхонь пастоподібний полімерний матеріал СТ 77 ретельно перемішують у посудині. Залежно від умов застосування консистенцію суміші можна змінювати додаванням невеликої кількості чистої води з наступним перемішуванням. Не можна використовувати іржаві інструменти і посудини.

Ceresit СТ 77 наносять за допомогою терки з неіржавної сталі шаром завтовшки 1,5 діаметра зерна і розгладжують до утворення на поверхні штукатурної плівки, без прикладання великих зусиль. Гострі кути як зовнішні, так і внутрішні формують за допомогою спеціального інструменту для формування кутів.

З початком тужавлення (від 5 до 15 хв залежно від основи й умов застосування слід приступати до формування фактури. Залежно від часу витримування штукатурки, інтенсивності і напрямку рух терки отримують горизонтальні, вертикальні, колові і перехресне заглиблення. Під час виконання цієї опери інструмент слід тримати паралельно опоряджуваній поверхні.

У період формування структури чи фактури полімерної штукатурки або під час висихання її не можна збризкувати водою. Решту матеріалу змивають водою. Затверділий розчин видаляють механічно.

Якщо у процесі роботи трапляється перерва, потрібно приклеїти самоклеючу стрічку вздовж лінії на поверхні, де планується закінчення роботи, нанести на неї штукатурку і надати їй бажаної фактури. Після поновлення роботи стрічку видаляють разом із рештками свіжої штукатурки і продовжують працювати із цього місця.

Усі полімерні штукатурки потрібно захищати від дощових опадів, а також надмірного висихання і мінусових температур.

Правила техніки безпеки

До опоряджувальних робіт, які складаються як із «мокрих», так і «сухих» процесів, допускаються особи, які досягли вісімнадцяти років і пройшли:

- професійну підготовку;

- попередній медичний огляд відповідно до вимог Міністерства охорони здоров'я України;

- вступний інструктаж з безпеки праці, виробничої санітарії, пожежної та електробезпеки.

При підготовці поверхонь та матеріалів до опорядження велику увагу слід приділяти дотриманню безпечних методів роботи з електроінструментом (корпус має бути заземленим, електропровід справним).

Працювати з ручним інструментом (зубилом, троянкою, бучардою тощо) при насіканні кам'яних поверхонь, розрізуванні та натягуванні металевої сітки потрібно в рукавицях, щоб не поранити руки. Працюючи будь-яким ударним інструментом, слід обов'язково одягати окуляри.

Очищати поверхні кислотами опоряджувальник повинен у захисних окулярах і міцних прогумованих чи брезентових рукавицях. Соляну кислоту дозволяється зберігати на робочому місці тільки розведеною у посуді з кришкою, яка щільно закривається. Треба пам'ятати, що соляна кислота може спричинити серйозні опіки.

Такі самі вимоги ставляться до зберігання хлорного вапна, що застосовується як протиморозний компонент штукатурного розчину. Готувати хлоровану воду та гасити вапно можна лише на відкритому повітрі або в приміщенні з примусовою вентиляцією.

Розпаковуючи та дозуючи сухі будівельні суміші, а також приготовляючи розчинові суміші, слід уникати пиління та розсипання їх і працювати у респіраторах.

Під час безпосереднього виконання штукатурних робіт ручний інструмент має бути справним. Дерев'яні ручки штукатурної лопатки, ковша і сокола добре обробляють, прошлі-фовують і міцно з'єднують з інструментом. Ручки терок і напів-терків улаштовують так, щоб у них вільно проходила рука штукатура в рукавичці. Ручка інструмента має бути без гострих кутів і кромок. Категорично забороняється брати руками розчини, в складі яких є вапно і цемент.

Потрібно остерігатися потрапляння вапняного розчину або вапна в очі. Якщо це сталося, то слід негайно промити очі розчином борної кислоти (1 чайна ложка на 1 склянку кип'яченої води) і звернутися до лікаря.

При механізованому нанесенні на поверхню звичайного розчину за допомогою форсунки і при торкретуванні поверхонь опоряджувальник має працювати в гумових чоботах, захисних окулярах і рукавицях.

Усі машини та механізми, що працюють під тиском, перед початком роботи перевіряють на тиск у півтора раза більшим від робочого.

Робоче місце оператора штукатурного агрегату обладнують світловим або звуковим зв'язком з робочим місцем штукатурів. Очищають форсунку лише після зупинення агрегату.

ПРОТИПОЖЕЖНІ ЗАХОДИ НА БУДІВНИЦТВІ

Відповідальність за стан і організацію протипожежної безпеки на будівельних об'єктах тресту або іншого будівельного об'єднання покладається на заступника начальника тресту (управління) по кадрах і побуту або виконавця робіт (виконроба), на останнього обов'язок покладається наказом по тресту. Контроль за додержанням правил протипожежної безпеки на будівництві здійснюють Управління державної пожежної охорони МВС України і члени добровільних протипожежних формувань, які повинні створюватись на кожному будівельному об'єкті.

Причинами пожежі можуть бути: несвоєчасне прибирання з робочого місця відходів легкоспалимих матеріалів (стружка, обрізки шпалер, ганчір'я тощо); неправильне зберігання легкозаймистих матеріалів (бензин, оліфа, мастика» смола тощо); необережне поводження з вогнем у вогненебезпечних місцях, несправність електропроводки та електрообладнання тощо.

Горіння — це хімічний процес взаємодії горючого матеріалу з киснем повітря, внаслідок чого виділяється велика кількість тепла. Але для того, щоб матеріал загорівся, його треба нагріти до певної температури займання, яка для кожного матеріалу різна. Такі матеріали, наприклад, як бензин, ацетон, оліфа, займаються при більш низьких температурах, ніж деревина і вугілля. Температура займання залежить від природи матеріалу, вмісту кисню у навколишньому просторі, атмосферного тиску, вологості повітря і матеріалу та інших причин.

Вогненебезпечність будівельного матеріалу залежить від його температури займання і умов, за яких він зберігається. Деякі матеріали (тирса, вугілля, будівельне сміття з відходів органічних речовин) здатні за певних умов, особливо при підвищенні навколишньої температури по сямояаймання, шо часто призводить до виникнення пожеж. Тому на будівництві матеріали потрібно зберігати так, щоб не спричинити до підвищення температури матеріалу і його займання.

Крім займання, пари летких речовин (бензин, ацетон тощо) у певній суміші з повітрям викликають вибух, який може статися внаслідок іскри від вогню, тертя, удару та з інших причин.

За ступенем вогнестійкісті всі матеріали і будівельні конструкції поділяють на горючі, важкогорючі і негорючі.

Горючі матеріали (деревина, толь, картон, лак, мастика, розчинники) займаються від вогню і продовжують горіти або тліти навіть після усунення джерела вогню.

Важкогорючі матеріали (волокниста суха штукатурка, фіброліт, повсть, змочена у глині, тощо) горять або тліють тільки при наявності джерела вогню. Якщо ж усунути його, то горіння матеріалу припиняється.

Негорючі матеріали (природні і штучні кам'яні матеріали, сталь, бетони тощо) при високих температурах не займаються і не тліють.

Під час організації будівельного майданчика і розміщення на ньому будівельних матеріалів треба залишити спеціальні проїзди для пожежних машин. Від території будівництва до магістралі прокладають дорогу з твердим покриттям. Для проїзду пожежних машин уздовж будівель понад 18 м завширшки повинні бути зроблені проїзди з двох поздовжніх боків, а понад 100 м завширшки — з усіх боків будови. Відстань від краю проїжджої частини до стін будівель не повинна перевищувати 25 м.

Перед початком будівництва будівельний майданчик слід забезпечити водою. Воду підводять від міської водопровідної мережі і встановлюють один або декілька пожежних гідрантів. Якщо водопровідної мережі немає, то можна користуватись природними водоймами, до яких треба зробити автотранспортні під'їзди.

Для зберігання легкозаймистих матеріалів на території будівельного майданчика обладнують підземні або напівпід-земні склади, в яких водночас може зберігатись не більше 5 м³ цих матеріалів. Лісоматеріали можна складати на відстані не менше 24 м від будинку, що зводиться. Для тимчасового зберігання відходів легкогорючих матеріалів на території будівництва встановлюють металеві ящики з кришками або викопують спеціальні ями.

На будівельному майданчику слід обладнати протипожежний пост. Тут мають бути: щит з протипожежним інструментом (лопати, ломи, вогнегасники тощо), пристрій для подавання тривоги звуком, ящик з піском і бочки з водою.

В усіх вогненебезпечних місцях вивіщують попереджувальні написи: «Палити заборонено», «Вогненебезпечно» тощо.

Під час роботи з електроінструментом плиточник має дотримуватись правил безпеки праці, працювати в захисних окулярах та рукавицях.

(підвищеної вологості. Більш безпечним, за умов додержання відповідних правил техніки безпеки, вважається струм з напругою 12—36 В.

До роботи по обслуговуванню будівельних машин і обладнання з електроприводом допускаються особи віком від 18 років. Вони проходять попередній і періодичні медичні огляди у строки, встановлені органами охорони здоров'я України. Особи, допущені до роботи з машинами з електроприводом, повинні мати кваліфікаційну групу з техніки безпеки не нижче II, а допущені до роботи з ручним електроінструментом — І. Особи, що мають І кваліфікаційну групу, проходять інструктаж через кожні 3 міс. Для контролю за електробезпекою організації призначають відповідального інженерно-технічного працівника.

Пульти управління машинами, а також пускові пристрої (рубильники, магнітні пускачі), віддалені від машин, що працюють від електродвигунів, повинні знаходитись у спеціальних шафах або ящиках, які закриваються на замок. Пробкові запобіжники мають відповідати певній силі струму.

Корпус електродвигуна слід заземлювати, якщо він працює при напрузі більше 36 В. Проводи і кабелі, що підводять до машини електричний струм, повинні бути добре ізольовані. Після закінчення робочого дня, а також у вихідні і святкові дні на території будівництва вимикають і закривають на замки всі пускові пристрої до машин.

Під час роботи з ручним електроінструментом слід додержуватись таких правил техніки безпеки:

до початку роботи привести в порядок спецодяг;

уважно оглянути електроінструмент, перевірити ізоляцію кабеля і заземлити корпус інструмента;

під час роботи стежити за справністю кабеля і проводів, не допускати їхнього перекручення та перегрівання електродвигуна;

працюючи у вологих місцях, користуватись гумовими рукавицями і чобітьми (при цьому напруга не повинна бути вище 36 В);

замінювати будь-які деталі тільки після зупинки інструмента і вимкнення вилки з розетки;

під час перенесення інструмента тримати його тільки за ручки або корпус, а не за кабель;

не відходити від робочого місця, якщо інструмент увімкнений в електричну мережу;

не працювати з механізованим інструментом з приставних драбин.