Група №17 Реставрація будівель Тема уроку: Опорядження фасадів силікатними штукатурками (01.04.20)

Підготовка поверхонь під фарбування силікатними сумішами

Силікатні суміші застосовують для фарбування внутрішніх і зовнішніх обштукатурених, бетонних і кам'яних поверхонь. При підготовці поверхні її очищають від пилу, жирних плям від мінеральних масел, а пошкоджені місця підмазують цементним розчином і добре затирають. Підготовлена поверхня повинна бути міцною, мати однорідну фактуру на всій площі, лише в такому разі її можна ґрунтувати.

Для ґрунтування фасадів перед фарбуванням силікатними фарбами застосовують розчин калійного рідкого скла густиною 1,15-1,18 г/см3 або розчин флюату магнію чи цинку густиною 1,12 г/см3. Внутрішні поверхні ґрунтують рідким склом густиною 1,2 г/см3. Для ґрунтування пористих поверхонь до складу ґрунтовки добавляють до 20% дрібнорозмеленого мінерального наповнювача (крейда, діатоміт, трепел тощо).

Склад силікатної ґрунтовки (на 10 л суміші)

Калієве рідке скло (силікатний клей) 10 л

Крейда мелена 1-2 кг

Спосіб приготування. Крейду добре розтирають з невеликою кількістю рідкого скла, після чого вливають решту скла. Розчин перемішують і проціджують.

Ґрунтувальну суміш наносять щітками або механізованим способом. Якщо за певних умов поверхню потрібно шпаклювати, то це роблять силікатною шпаклівкою.

Склад силікатної шпаклівки (у частинах за об'ємом)

Калієве рідке скло 1

Крейда меленадо робочої в'язкості

Спосіб приготування. У попередньо розведене до густини 1,15-1,18 г/см3 рідке скло при перемішуванні в розчинозмішувачі добавляють крейду до робочої в'язкості. Шпаклівку, що утворилася, перетирають на фарботерці.

 Інструменти, якими користуємося під час силікатного фарбування

Для виконання різних підготовчих операцій і фарбування поверхонь опоряджувальники широко застосовують різні інструменти, машини і механізми:

Сталевий шпатель призначений для знімання старих клейових плівок, розрізання щілин, нанесення підмазувальної пасти і останнього шару суцільної шпаклівки на обштукатурені, дерев'яні та металеві поверхні. Він може бути з дерев'яною або металевою ручкою. Виготовляють шпатель з пружної листової сталі.

Вручну фарбують поверхні щітками, виготовленими з волосіні або м'якої свинячої щетини. Вони бувають різних форм і розмірів. Розмір щітки вибирають залежно від поверхні, яку фарбують.

Щітки ручники типу КР застосовують для фарбування невеликих ділянок поверхонь водними або олійними сумішами. Їх виготовляють різних діаметрів (25, 30, 35, 40, 45, 50, 55 мм) з волосіні. Для зручності в роботі волосінь ручника слід перев'язувати шпагатом.

Ручники, в яких волосінь прикріплена до дерев'яної ручки клеєм, розмокають під час роботи з водними сумішами або при зберіганні їх у воді після фарбування олійними сумішами. Тому до початку роботи новим ручником рекомендується розсунути волосінь, залити всередину трохи олійного лаку і дати їй висохнути. Шар олійного лаку не пустить воду всередину дерев'яної обійми і захистить щітку від розмокання клею та випадання волосіні.

Щітки плоскі типу КП застосовують для фарбування невеликих ділянок поверхні (вікон, дверей тощо), а також оздоблення пофарбованих поверхонь під цінні породи деревини і каменю. Щітки виготовляють різної ширини (35, 40, 50, 60, 75 або 110 мм) з волосіні. Плоскі щітки перед початком роботи шпагатом не перев'язують.

Щітка-макловиця типу КМА призначена для ґрунтування і фарбування поверхонь водними малярними сумішами на великих площах. Робочу частину щітки виготовляють із волосіні завдовжки 10-12 см. По периметру її робочої частини до волосіні добавляють щетину, щоб щітка стала дружнішою і волосінь не заламувалася під час роботи. При фарбуванні макловицею значно підвищується продуктивність праці маляра.

До початку роботи з маховою щіткою або ручником її перев'язують шпагатом так, щоб на 2/3 скоротити довжину волосіні. Це роблять у такій послідовності:

Невеликий відрізок шпагату накладають навколо волосіні щітки у вигляді петлі 1 і зав'язують його навколо ручки під обоймою 2. Беруть великий відрізок шпагату, на одному кінці якого роблять петлю у вигляді морського вузла 3 і надівають її на волосінь щітки 4. З короткого кінця шпагату роблять другу петлю 5, притискують її уздовж волосіні і обв'язують щітку довгим кінцем шпагату, накладаючи витки один біля одного на потрібну довжину волосіні 6 і 7. Короткий кінець шпагату протягують крізь першу петлю, а довгий - крізь другу і зав'язують їх на ручці під обоймою 8.

Замість шпагату щітку можна перев'язати шматком тканини. Для цього з бавовняної тканини відрізують стрічку, ширина якої дорівнює подвійній довжині волосіні щітки. Обмотують щітку тканиною і перев'язують її шпагатом на потрібній відстані від обойми. Верхню частину тканини відгортають до суміщення її з другою частиною і на ручці перев'язують її шпагатом. Щоб подовжити строк придатності щіток, після роботи водними сумішами їх слід промити в чистій воді, витерти і висушити. Щітки, в яких волосінь посаджена на клею в дерев'яну ручку, при тривалих перервах у роботі всихають, тому перед роботою їх варто намочувати у воді.

Після роботи олійними сумішами щітку треба промити в розчиннику: гасі, скипидарі чи бензині. Часте миття щіток у розчиннику погіршує якость волосіні, тому під час коротких перерв у роботі їх зберігають у воді. При цьому не варто опускати щітку на дно посудини з водою, оскільки волосінь згинатиметься. ЇЇ треба підв'язувати шпагатом в посудині так, щоб була змочена тільки волосінь або користуватися спеціальними затискачами.

Валики. При Фарбуванні вручну найпоширенішим є метод фарбування поверхонь без застосування щіток.

Цей метод полягає у тому, що фарбувальну суміш наносять на заздалегідь підготовлену поверхню хутряними або поролоновими валиками.

Циліндричний корпус валика виготовляють з відрізка алюмінієвої, пластмасової або паперово-смоляної труби, товщина стінок якої становить 1-3 мм. Зовні валик обтягують натуральним або штучним хутром з волосом заввишки 10-20 мм. Для цієї самої мети можна застосовувати пористу гуму або еластичний пінополіуретан (поролон). Валик повинен вільно обертатись навколо своєї осі, яка становить одне ціле з ручкою. За конструкцією валики бувають чотирьох типів: ВП - з поролоновим покриттям для нанесення водних сумішей; ВМ - з хутряним покриттям для неводних сумішей; ВМП - для фарбування підлог; ВМУ - для фарбування внутрішніх кутів.

Покриття валика типу ВП становить порожнистий циліндр у вигляді трубки, виготовлений на заводі з поліуретану з внутрішнім діаметром, що відповідає діаметру корпусу валика. У зібраному вигляді поліуретанова трубка натягується на корпус валика.

Робочий корпус валиків має довжину 100, 200 і 250 мм. Маса його у зібраному вигляді залежить від застосовуваного матеріалу і становить 300-410 г

Для змочування валиків фарбувальною сумішшю і зберігання її під час роботи використовують спеціальний бачок або відро з сіткою. Сталева сітка з отворами розмірами від 5?5 до 10?10 мм призначена для віджимання надмірної кількості суміші з валика. Сітку встановлюють похило так, щоб одна третина її була над рівнем суміші. Найкраще застосовувати бачок з похилим дном, що дає змогу повністю використовувати суміш.

Змочивши валик фарбувальною сумішшю, його двічі-тричі прокочують по сітці, після чого починають фарбувати поверхню. Суміш наносять. Прокочуючи валик по поверхні вертикальними рухами зверху вниз так, щоб кожна наступна смуга фарби перекривала попередню на 2-3 см. Після нанесення фарби на невелику ділянку поверхні фарбову плівку розтушовують рівномірними вертикальними рухами того самого валика. Після фарбування поверхня набуває шорсткуватої фактури, подібної до тієї, що утворюється від торцювання.

Завдяки такому методу фарбування поверхонь збільшується продуктивність праці маляра, стає зайвим торцювання поверхні, є змога приховати незначні дефекти поверхні, що залишилися після її підготовки.

Валики можна використовувати для фарбування поверхонь водними та олійними сумішами.

Фарбують поверхні також пневматичними валиками, до яких фарбувальна суміш подається по шлангу під певним тиском. Для цього валик підключають до фарбонагнітального агрегату або балонного фарбопульта. За принципом дії пневматичні валики бувають із внутрішньою або зовнішньою подачею фарби.

Пневматичний валик із внутрішньою подачею фарби складається з циліндричного валика, фарбопроводу і ручки з клапанним пристроєм. Дірчастий корпус порожнистого валика зовні обтягують чохлом із штучного хутра або пористої гуми.

Під час роботи фарбувальна суміш під тиском 0,5 МПа із фарбонагнітального бачка або фарбопульта по шлангу підходить до ручки валика. Після натискання на важіль клапанного пристрою 4 суміш по фарбопроводу заходить всередину валика і, просочуючись крізь отвори у ньому, змочує чохол.

Для нанесення водних фарбувальних сумішей користуються чохлом із пористої гуми, для неводних сумішей - чохлом із штучного хутра. До початку роботи в основі хутряного чохла потрібно зробити 30-40 отворів діаметром 2-3 мм.

Пневматичним валиком поверхню фарбує ланка у складі двох малярів. Один із них, йдучи попереду, щіткою відводить верхню межу фарбування, фарбує окремі ділянки поверхні, які не можна фарбувати валиком (у кутках, біля наличників та плінтусів, за радіаторами тощо). Другий робітник наносить фарбувальну суміш валиком, рівномірно пересуваючи його вздовж стіни зверху вниз і знизу вгору. Кожна попередня смуга фарби повинна перекриватися новою смугою на 2-3 см. Фарбуючи поверхні олійними фарбами, валик можна пересувати не лише у вертикальному напрямі, а й у горизонтальному.

Пневматичний валик із зовнішньою подачею фарби складається з валика, розподільника, подовжувача і ручки з клапанним пристроєм. Подовжувач 5 дає змогу фарбувати верхні частини стін, стоячи на підлозі.

Під час роботи фарбувальна суміш під тиском надходить у Т-подібний розподільник 3, вздовж щілинного отвору якого розміщені два ряди щіток 2. Суміш потрапляє на нижню щітку і передається на валик 1. Верхня щітка розрівнює суміш уздовж поверхні валика, а надлишок її знімає. Плоскі щітки можуть бути з волосіні, пружної тканини, поролона та інших матеріалів.

Пневматичним валиком із зовнішньою подачею фарби можна наносити ґрунтовки, водні та олійні фарбувальні суміші. Для роботи з водними сумішами застосовують валик з пористої гуми, а з олійними - валик із штучного хутра. Техніка фарбування поверхонь цим валиком така сама, як під час роботи валиком із внутрішньою подачею фарби. Відмінність полягає лише в тому, що валик із зовнішньою подачею фарби можна пересувати тільки у вертикальних напрямах.

Застосування пневматичних валиків підвищує продуктивність праці у 1,5-2 рази.

Після роботи валики слід старанно вимити спочатку у тому розчиннику, на якому була приготовлена фарбувальна суміш, а потім у гарячій воді з милом. Вимиті валики сушать і складають так, щоб не пошкоджувався волос чохла. Зберігати їх можна лише при плюсовій температурі повітря.

Фарборозпилювачі призначені для розпилювання водних, олійних, лакових та інших малярних сумішей. Пневматичний фарборозпилювач є основною частиною фарбувального агрегату і розпилює фарбу за допомогою стисненого повітря. Від його роботи залежать якість фарбування, витрата фарбувальної суміші та продуктивність праці маляра.

Пневматичні фарборозпилювачі мають різну продуктивність, застосовують їх залежно від обсягу фарбувальних робіт. Продуктивність фарборозпилювача залежить від конструкції розпилювальної головки і діаметра вихідного отвору сопла, крізь яке виходить фарбувальна суміш. Чим більший діаметр сопла, тим більшу кількість фарби розпилює фарборозпилювач за одиницю часу. Отже, щоб нанести цю фарбу на поверхню рівномірною плівкою, потрібна достатня площа для фарбування.

Для фарбування поверхонь з великою площею застосовують фарборозпилювач СО-71Б, а для виконання аерографічного розпису і фарбування невеликих поверхонь -- СО-6Б, СО-19Б тощо. Шпаклювальні суміші можна наносити фарборозпилювачами з великою продуктивністю, якщо працювати соплом діаметром не менш як 2,5 мм. Для нанесення лише шпаклювальних сумішей застосовують фарборозпилювачі СО-24А та СО-123А. Деякі фарборозпилювачі , як СО-6Б, СО-44Б, мають набір змінних сопел з розмірами отвору 0,4-1,2 мм, що дає змогу використовувати їх для різних видів робіт.

Сопло кожного фарборозпилювача має вихідний отвір круглої форми. Тому фарбовий факел, вилітаючи з сопла, набирає форму конуса і утворює на поверхні круглу пляму діаметром лише 10-15 см.

При такій ширині фарбової смуги краще фарбувати невеликі поверхні: двері, радіатори, труби тощо, а поверхні стін і стелі зручніше фарбувати розпилювачами з плоским факелом, які дають відбиток у вигляді овальної або прямокутної смуги завширшки 30-65 см. Плоский факел утворюється при механічному або повітряному стисненні фарбувального струменя, що вилітає з сопла фарборозпилювача. При механічному стисненні застосовують спеціальну щілинну насадку, яку закріплюють на розпилювальній головці перед вихідним отвором сопла. Фарбувальна суміш, вилітаючи з сопла, проходить крізь щілинний отвір насадки і змінює свою форму. При повітряному стисненні фарбовий факел стискує струмінь повітря, що виходить крізь спеціальні отвори в насадці фарборозпилювача.

Компресорні установки та компресори. Для механізованого виконання багатьох видів малярних робіт застосовують стиснене повітря. Воно потрібне для розпилення і нанесення на поверхні шпаклівок, ґрунтовок, водних і неводних фарбувальних сумішей, очищення поверхонь від пилу, приведення в рух пневматичних інструментів, виконання альфрейних робіт (аерографія, піскові присипки тощо). Стиснене повітря отримують за допомогою компресорних установок або переносних компресорів різних марок: СО-7Б, СО-45Б, СО-62А тощо.

Розглянемо будову пересувної компресорної установки СО-7Б. Дана пересувна установка складається з електродвигуна, двоциліндрового компресора, ресивера, масловологовіддільника, клинопасової передачі з кожухом, пускового пристрою і манометра. Вся установка спирається на два колеса і ніжку. Компресор 5 приводиться в рух за допомогою клинопасової передачі 4 електродвигуном 3 потужністю 4 кВт.

Фарбонагнітальні бачки. Фарбонагнітальний бачок призначений для зберігання малярної суміші під тиском і подавання її до фарборозпилювача. Фарбонагнітальні бачки випускають марок СО-12А, СО-13А, СО-42А, СО-52 тощо, які за конструкцією майже не відрізняються один від одного, але мають різні габаритні розміри.

Пристрої для виконання опоряджувальних робіт на висоті

Дерев'яні козли заввишки 90-120 см (залежно від висоти приміщення ) виготовляють із соснових дощок і застосовують при невеликих обсягах малярних робіт. У масовому будівництві користуються металевими інвентарними столиками

Пересувний різновисотний столик виготовляють з труб або кутникової сталі. Він складається з чотири стоякового опорного каркаса, драбини і дерев'яного настилу. У кожній конструкції столика передбачено піднімання настилу за рахунок висувних стояків, які переміщують уздовж нерухомих стояків і закріплюють штирями або спеціальними затискними гвинтами на потрібній висоті (від ,7 до 1,7 2,5 м). як настил використовують інвентарний дерев'яний щит розміром від 60?120 до 80?160 см. Для влаштування штукатурного помосту водночас встановлюють кілька столиків на певній відстані один від одного, а прольоти між ними перекривають інвентарними щитами.

Для роботи у низьких приміщеннях краще застосовувати металеві розсувні драбини, обладнані фіксуючим пристроєм і полицею, які у неробочому стані легко складаються. Укладаючи на них інвентарні щити або дошки, можна робити легкі риштування.

Для виконання дрібних робіт використовують приставні драбини різної довжини. Щоб запобігти ковзанню драбини під час роботи, її кінці обмотують ганчірками або прибивають гумові пластини.

Колиски застосовують при фарбуванні фасадів будинків. За принципом переміщення вони бувають самопідіймальні, обладнані електролебідками, та такі, які піднімають за допомогою лебідок, встановлених на землі. Самопідіймальні колиски різних марок ЛОС-100-120, ЛС-80-250, ЛЭ-30-250, ЛП-11М, ТП-11 тощо відрізняються одна від одної габаритними розмірами та тоннажністю.

Зручна в експлуатації самопідіймальна колиска ТП-11 призначена для піднімання двох робітників і 100 кг вантажу на висоту до 100 м. Робоча площадка колиски розміром 0,97?4,4 м витримує навантаження до 300 кг. Колиска складається з металевого каркасу 1 з поручнями 3, двох електролебідок 2, суцільного металевого настилу 4 із захисним бортом 5 заввишки 15 см. Піднімають колиску за допомогою двох сталевих тросів, які перекидаються через блоки, розміщені на кінцях консольних балок,що закріплюються на даху або горищному перекритті. Після включення лебідок в електромережу троси починають намотуватися на відповідні барабани лебідок і піднімають колиску. При переключенні лебідки на зворотний рух троси розмотуються і колиска опускається.

Для виконання дрібних ремонтних робіт на фасадах будинків і фарбування ринв застосовують одномісну самопідіймальну колиску ЛОС-100-120. Вона складається з металевого каркаса 1, електролебідки 2, суцільного металевого настилу 4 з захисним бортом 5 15см завширшки. Колиска призначена для піднімання одного робітника і 20 кг вантажу на висоту до 100 м. Піднімається колиска за допомогою одного троса.

Пересувні вишки бувають самопідіймальні та збірно-розбірні. Їх використовують для фарбування фасадів три -, чотириповерхових будинків і для робіт всередині будівель.

Пересувна самопідіймальна вишка ВО-10,6-12 складається з двох колон 2, двох візків та робочої платформи 3. Платформа за допомогою лебідки з електроприводом пересувається вздовж колон як напрямних з відмітки 1,25 до 10,6 м і можне зупинятись на ній різних висотах у цих межах.

Пересувна збірно - розбірна вишка дає змогу виконувати опоряджувальні роботи на висоті до 6м. вона складається на чотири колеса, драбини 7,захисного поручня 4 та дерев'яного настилу 5. На робочому місці вишку збирають із окремих секцій, нарощуючи їх до потрібної висоти. Розмір робочої площадки вишки становить 2?2 м; максимально допустиме навантаження-200 кг

У межах приміщення або фасаду будинку вишку пересувають вручну.

Інвентарні риштування бувають дерев'яні, трубчасті, струнні (підвісні) тощо.

Трубчасті без болтові риштування застосовують для штукатурення фасадів будинків заввишки до 40 м. Вони складаються з опор, прогонів, поперечок, поручнів та дерев'яного настилу. До кінців прогонів і поперечок приварено гачки, а вздовж опор на відстані 2 м один від одного - спеціальні патрубки. Під час монтажу риштувань гачок прогону вставляють у патрубок опори. Опори встановлюють вздовж стіни на відстані 2 м одна від одної.

Башмаки опор спираються на дерев'яні підкладки, підмощені під кожну пару опор. Риштувань завширшки 2 м прикріплюють до стін гачками, які встановлюють в петлі анкерних болтів, заздалегідь закріплених у стіні.

На прогони укладають інвентарні дерев'яні щити. Настили риштувань обгороджують інвентарним поручнем заввишки не менше як 1 м, у нижній частині якого закріплюють бортову дошку. Окрім яруси риштувань сполучають сходами.

Підвісні (струні риштування підвішують до металевих або дерев'яних консольних балок, які закріплюють під дахом. Струни риштувань складаються з окремих ланок завдовжки 4 м кожна. До струн приварені спеціальні гачки, в які закладають прогони настилу, поручні та бортову дошку. Відстань між струнами вздовж стіни становить 2,5-4,0 м; ширина настилу - 2,0- 2,5 м. Щоб риштування не розгойдувалось, їх у деяких місцях прикріплюють до стіни жорсткими стяжками.

Технологія виконання робіт

Водними сумішами фарбують обштукатурені, бетонні, цегляні або дерев'яні поверхні. Кількість операцій, які потрібно виконувати при підготовці поверхні, залежить від категорії фарбування (просте, олійне тощо), а також від виду фарбування і матеріалу поверхні.

При фарбуванні силікатними фарбами здійснюють такі операції: очищення і згладжування торцем деревини або шліфувальною шкурою, перше ґрунтування, фарбування.

Підготовка поверхонь під фарбування силікатними сумішами

Силікатні суміші застосовують для фарбування внутрішніх і зовнішніх обштукатурених, бетонних і кам'яних поверхонь. При підготовці поверхні її очищають від пилу, жирних плям від мінеральних масел, а пошкоджені місця підмазують цементним розчином і добре затирають. Підготовлена поверхня повинна бути міцною, мати однорідну фактуру на всій площі, лише в такому разі її можна ґрунтувати.

Для ґрунтування фасадів перед фарбуванням силікатними фарбами застосовують розчин калійного рідкого скла густиною 1,15-1,18 г/см3 або розчин флюату магнію чи цинку густиною 1,12 г/см3. Внутрішні поверхні ґрунтують пористих поверхонь до складу ґрунтовки добавляють до 20% дрібно розмеленого мінерального наповнювача (крейда, діатоміт, трепел тощо).

Склад силікатної ґрунтовки (на 10 л суміші)

Калієве рідке скло10л

Крейда мелена1-2 кг

Спосіб приготування. Крейду добре розтирають з невеликою кількістю рідкого скло, після чого вливають решту скла. Розчин перемішують і проціджують.

Ґрунтувальну суміш наносять щітками або механізованим способом. Якщо за певних умов поверхню потрібно шпаклювати, то це роблять силікатною шпаклівкою.

Склад силікатної шпаклівки (у частинах за об'ємом)

Калієве рідке скло 1

Крейда мелена до робочої в'язкості

Спосіб приготування. У попередньо розведене до густини 1,15-1,18 г/см3 рідке скло при перемішуванні в розчинозмішувачі добавляють крейду до робочої в'язкості. Шпаклівку, що утворилася, перетирають на фарботерку.

Після ретельної підготовки, поверхню фарбують. Техніка фарбування описана вище.